Категорії
Новини

Жінка в ісламі

У найортодоксальніших арабських країнах жінки носять чорні сукні, а чоловіки — білі шати. Пояснення просте: «жінка це тінь чоловіка». У арабській цивілізації домінування чоловіка абсолютно. Ще в доісламські часи народження дівчинки вважалося поганою ознакою. Траплялося, що дівчаток закопували живими при народженні. З приходом ісламу жінка хоч і набула деяких прав, але все одно розглядалася як нижча істота, лише як засіб продовження роду. Та й права її обмежилися кухнею та турботами по дому. Змалку арабський хлопчик засвоює, що він для жінки цар і бог, і повинен ставитися до неї як до особи нерозумної та нерозділеної, навіть якщо це його мати. Вона не відповідає за виховання дітей, лише за їхнє обслуговування. За дітей, їхнє життя та долю цілком відповідає чоловік. І арабським чоловікам, і жінкам навіюється те, що задоволення сексуальної якості – гріх. Секс до шлюбу та перелюб вважаються тяжкими злочинами.

Чоловікові забороняється не тільки торкатися жінки, яка не є його дружиною, але навіть дивитися на неї. Але ось парадокс: і сексуальні привілеї в ісламській культурі дозволяються тільки чоловікам – згідно з давнім уявленням, любов до протилежної статі можуть відчувати лише чоловіки. Серед цих сексуальних привілеїв насамперед багатоженство (до чотирьох дружин), а також «Мута» — інститут «тимчасового шлюбу», що дає можливість мати наложниць та користуватися послугами повій. Відповідно до «Аль-Хадіс», під час джихаду чоловіки прийшли до пророка Мухаммеда і сказали: «Ми воюємо разом з тобою, Посильний Аллаха, але наші дружини далеко від нас. Чи повинні ми каструвати себе? Пророк заборонив кастрацію та дозволив «Мута». Усі чоловіки одружилися з жінками на певний час (зазвичай три дні) за калом (шматок тканини). А ось жіноча сексуальність розглядається як загроза чоловічій перевагі і одночасно як гріховна спокуса, а тому жорстко контролюється.

З раннього віку дівчинці вселяють, що секс не повинен бути приємним для неї. Але одними навіюваннями справа не обмежується. У найбільш патріархальних спільнотах досі практикується обрізання дівчаток (видалення клітора), щоб гарантувати відсутність оргазму при сексуальному контакті. Заміж дівчину зазвичай видають без урахування її волі. Шлюб – сімейна справа, а не особистий вибір. На відміну від європейців зі своїми індивідуалізмом, араби зосереджені групі. Сім’я, рід, клан важливіші, ніж окрема людина. Події жінки уважно контролюються сім’єю. Вона перебуває у владі чоловіків – спочатку батька, потім чоловіка та, нарешті, синів. Вона може з’являтися поза домом лише у супроводі чоловіка чи чоловіків-родичів. Коли цнотливість жінки під сумнівом, її сім’я відчуває ганьбу. Внаслідок чого ставиться під загрозу клан, через це буде важко влаштувати шлюби незаміжніх сестер, а чоловіки-родичі будуть зневажені, допоки не вчинять «вбивство честі».

Зганьблених убивають батьки, чоловіки, брати, дядьки чи сини. Причому матері та сестри жертви часто захищають «вбивства честі», інколи ж і допомагають їх виконати. Це ще доісламська традиція. Те ж закапування грудних дочок часто мало на меті уникнути ганьби, яку вони можуть принести сім’ї пізніше. «Вбивства честі» відбуваються з різних причин, включаючи чутки (навіть непідтверджені), про дошлюбний або позашлюбний секс; спробу дівчини відмовитися від шлюбу або отримати розлучення через факт розмови з чоловіком. При чому навіть за згвалтування, у тому числі кровосумісне, відповідальність покладається насамперед на жінку. Чоловіки вважаються менш винними – я жінка, мабуть, спокусила його. А вона має захистити свою честь навіть ціною життя: якщо залишилася жива — її засудять за помилку і можуть убити. Зрозуміло, більшість таких вбивств відбувається у бідних сільських областях чи серед неосвічених міських жителів. Найчастіше вбивають потай дома, а іноді й публічно — перед натовпом глядачів. Жінки, відчуваючи, що їхнє життя зруйноване ганьбою, покірно віддають себе на різанину. Вони все одно вирвані з суспільства і сховатися їм нема де. Влада реагує мляво. Якщо когось і садять, то ненадовго.

Паспорт

У ряді арабських країн у жінки немає паспорта, натомість чоловік у паспорті має чотири сторінки, щоб вписати туди до чотирьох дружин. Громадянство передається лише з чоловічої лінії. При розлученні дитина переходить до батька, а спадкоємиці (за законом Шаріату) дають лише половину того, що належить спадкоємцю.

Загалом, здавалося б темрява цілковита. Але з цим не погодяться не тільки араби-чоловіки (що цілком зрозуміло), а й багато арабських жінок (якщо вдасться без небезпеки для життя з ними на цю тему поговорити). Все або майже все з вищевикладеного буде якщо і не заперечуватися, то принаймні інакше інтерпретуватися.

Ось, наприклад, інша інтерпретація того, чому арабські жінки ходять у золоті. Арабська приказка каже: “Жінка без золота – гола жінка”. Хоча мова не повертається назвати голою особу, загорнуту в чорне. Отже, багаті прикраси – це не страх розлучення, а маніфест, який прославляє щедрість і достаток чоловіка. Адже після розлучення калим і всі власні накопичення залишаються за дружини. До того ж чоловік, як правило, продовжує дбати про колишню дружину. Що ж, напевно, буває і таке.

Дуже благодатна тема для спростування тези про незавидне становище арабської жінки -багатоженство. Тут вам одразу скажуть, що не кожен мусульманин має право навіть на другу дружину. Він не може одружитися вдруге лише тому, що йому цього хочеться. Повинні бути дуже вагомі причини, скажімо, безпліддя подружжя. А ось якщо він бере за дружину сироту або вдову, то це схвалюється ісламом. Основна умова – чоловік повинен однаково ставитись до всіх дружин, однаково їх забезпечувати. Для цього потрібно багато грошей, а тому у більшості арабів лише одна дружина. Ще міркування: багатоженство допомагає уникнути позашлюбних зв’язків, поганих хвороб, позашлюбних дітей. Виходить, у ньому немає нічого поганого. Навпаки, так жінка рятується від самотності та бідності. І найголовніше, на думку чоловічого населення, “особливе ставлення” з боку чоловіка компенсує жінці відсутність прав.

Дружина за великі гроші

Здобувши дружину за великі гроші, араб цінує її як найдорожчий скарб. Одна річ, що там наказує Коран. Чоловік все одно повинен уміти підкорити жінку та змусити її полюбити себе. Мабуть, у цьому і полягає один із секретів чарівності арабської культури, адже сам спосіб життя ґрунтується не на бездумному дотриманні традицій, а на майстерності міжособистісних відносин, які мають на увазі весь їхній діапазон — від фізіологічної чуттєвості до духовних аспектів. Араби, як правило, майстри у мистецтві кохання, а давня арабська культура тому доказ. «Жінка – очі та вуха чоловіка», – кажуть араби. Чоловік діє, а жінка є ніби його візиром та лікарем. Тієї ж Шахерезадою. Якщо вона не може керувати чоловіком за допомогою своєї волі, вона керує ним через любов і дітей.

Араби (просунуті, звісно) навіть скаржаться, що дружини покірні лише зовні, але поступово всім заправляють. Наведу щось на зразок ілюстрації. Якось мені довелося бути присутнім на єгипетській дискотеці в Хургаді. Там один єгиптянин години дві танцював перед дружиною, що сидить, — сліпучою красою дамою в сукні європейського крою. Танець цей був насичений несамовитою пристрастю. А потім дама встала, посадила чоловіка і станцювала перед ним лише один, але свій танець. І одразу стало ясно, Чому мужика так ковбасило.

Найбільш широкий «спектр» закритості-відкритості арабської жінки щодо одягу можна спостерігати в Сирії. Градація тут приблизно така: повний чорний хіджаб із чадрою; повний кольоровий (червоний чи сірий) хіджаб із чадрою; чорний або кольоровий хіджаб із лужком для очей; чорний або кольоровий хіджаб із відкритим обличчям; чорна або кольорова хустка, довге пальто та рукавички, пальто плюс чадра; довга однобарвна сукня з хусткою; європейський одяг (джинси, закрита блузка або закрита сукня трохи нижче коліна) з хусткою і, нарешті, європейське вбрання з довільним ступенем відкритості та без хустки. У Йорданії відкритість найчастіше закінчується на варіанті «європейський одяг плюс хустку».

Правда, одного разу в Аммані я бачив такий ось надзакритий варіант: товстенького «шейха» супроводжувала низка дружин у повних хіджабах, а в однієї з них, мабуть, найулюбленішої, що йшла попереду інших, поверх чадри був одягнений ще й сталевий намордник-забрало — « пояс вірності» від орального сексу. А ось у Тунісі, Єгипті, Кувейті, ОАЕ та Катарі спостерігається переважно «полярність». У явної більшості жінок чорний хіджаб або з чадрою, або з відкритим обличчям, у явної меншості (в Єгипті та Тунісі не такої явної) — найвідкритіший варіант. Як не дивно, але в ортодоксальному Кувейті та ОАЕ можна зустріти дуже просунуті місцеві уродженки в блискучих штанях, типу обрізаних по коліно колготок. Часто дівчата ще й пофарбовані під шатенок чи блондинок та щедро намазані косметикою. “Закриті” жінки теж користуються косметикою, в основному для повік, брів і вій, а також прикрашають витонченими візерунками кисті рук. Тобто прикрашається те, що можна побачити, хоч бачити і не належить.

Пластична хірургія

Останнім часом серед арабських жінок (всіх ступенів відкритості-закритості, але із забезпечених шарів) дедалі більшої популярності набуває пластична хірургія. В Еміратах, наприклад, найпоширенішими операціями стали ліпосакція (50%), корекція грудей (25%), зменшення живота (20%). Причина – неодноразові вагітності.

Якщо ви в ортодоксальній країні, то зустріти місцевих жінок можна головним чином у торгових центрах, адже на вулиці їм нічого робити, навіть водити машину. Наприклад, у Саудівській Аравії це заборонено. Вони із задоволенням купують наймодніший європейський одяг, косметику, парфуми, але в обновках показуються лише чоловікові чи подругам — удома чи в закритих жіночих клубах, де вони проводять вільний час у задушевних розмовах, вишивають, танцюють. Роль жіночих клубів грають також лазні «хаммам» та пляжі у спеціальні жіночі дні. Чоловікам у такі дні вхід забороняється. Я цього, ясна річ, не бачив, але як розповідали мої співвітчизниці, жінки одягаються в тонкі лосини та кофточки з довгим рукавом. А вже поверх одягаються бікіні від найдорожчих модельєрів. Більш консервативні жінки надягають балахони, у тому числі висовуються лише голова, руки і ступні. А ще консервативніші просто сидять під парасолькою у своїх абайах. У морі, втім, ні, ні інші не купаються.

Купаються лише «просунуті» в тих блискучих штанах, але не знімаючи їх. Щоправда, на далеких пляжах «просунуті» можуть скупатися й у закритому купальнику. У відкритих купальниках купаються лише ліванки. При жіночих клубах є свого роду жіночі асоціації на чолі з жінками високого соціального статусу. Саме їм дружина може подати скаргу на чоловіка, якщо він забув приділити їй увагу або подарував. Якщо голова організації вважатиме поведінка чоловіка неприпустимим, вона навідається до чоловіка і пояснить йому, що той не правий. І все-таки половина всіх арабських жінок неписьменна. Багато дискримінаційних законів не скасовано, навіть у Лівані чадру носять 20% жіночого мусульманського населення (у Сирії — 60%, у Кувейті та Іраку — 80%). Загалом, основна маса зберігає традиції. При цьому, наприклад, саудівок дуже обурило, коли заступник держсекретаря США Карен Х’юз після повернення з Саудівської Аравії розповіла про «важке життя» жінок, які «не можуть бути щасливими в їх обстановці». Одна з студенток, що зустрічалися з Х’юз, заявила під бурю оплесків: «Імідж нещасної арабської жінки з американських ЗМІ — явний наклеп». А інша, говорячи про заборону на керування автомобілем, сказала: «Я не хочу водити машину, тому що в мене є особистий шофер».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Останні записи

This site is registered on wpml.org as a development site.