За рішенням ЮНЕСКО щорічно у травні відзначається Всесвітній день пам’яті Гіяса ад-Діна Абу-ль-Фатха Омара ібн Ібрахіма Хайяма Нішапурі (1048 – 1122 рр.) — всесвітньо відомого класика перської поезії, математика та астронома, поета та філософа. А в усіх школах Ірану, у тому числі в Тегерані та Нішапурі (біля якого він народився і де нині знаходиться його мавзолей), проходять уроки на тему «День Хайяма» та урочисті заходи, присвячені пам’яті великого поета.
КОМУ НЕВІДОМЕ ІМ’Я ХАЙЯМУ? І ХТО НЕ ЗАЧИТУВАВСЯ ЙОГО БАГАТОЗНАЧНИМИ І ДОРОЖНІМИ ВІРШАМИ?
Для читаючих російською це одне з найпопулярніших поетів, поруч із Пушкіним і Єсеніним. Його переклали настільки чудово і різноманітно, що з упевненістю можна говорити про «російський Хайям». Так, його поезія стала частиною російської літератури, а ширше – частиною російської культури.
Численні видавництва змагаються у багатотиражних перевиданнях – і щороку виходять нові і нові його книжки! Все з тими самими улюбленими віршами.
ОМАР ХАЙЯМ У СРСР
Дивно: в СРСР — «перський поет номер один», хоча в самому Ірані його так сильно не виділяють з інших класиків і читання його віршів не перетворюють на культ. Справа в тому, що спочатку англомовні любителі поезії (після перекладу Едварда Фітцджеральда), а потім і російськомовні, надали йому особливий ореол Суперпоета та Мислителя рівня біблійного Еклезіаста, з його безпросвітною гіркотою та скепсисом.
Так його образ – очевидно однобокий! – і закріпився у нашій свідомості. І ще закріпилася думка, ніби Хайям — «богоборець», «філософ-п’яниця», «співак хтивості» і переповнений гіркотою знань цинік…
Природно, що за радянських часів інакше його вірші і не проходили б через цензуру і не друкувалися б мільйонними тиражами. То ким же він був? І чи можливо це зрозуміти на його вірші?
Мабуть, досі ніхто не може дати остаточної відповіді. Адже ми звикли всіх і вся вкладати у відомі жорсткі форми. Так і Хайяма намагаються визначити одразу за п’ятьма напрямками, як мінімум.
Перший варіант – він таємнописець суфійської багатозначності. Найбільша частина досліджень присвячена доведенню чи спростуванню суфійської основи поезії Хайяма.
Ти сонце в небеса підносиш – і знову
Пилинкою в промені лечу Тебе шукати.
Не в змозі наша мова оспівати Твою велич,
Не може розум наш виміряти благодать!
Їм протистоять прихильники другого погляду – Хайям проповідував чуттєвість, вино та розпусту, і тому його треба називати гедоністом!
Треті стверджують: треба розрізняти великого філософа та вченого з Нішапура від однофамільця, екстравагантного поета-хулігана. Цей погляд, до речі, з’явився на батьківщині Хайяма.
Четверте: з 1930-х років у СРСР стверджувалося, що це борець із середньовічним мракобіссям, атеїст і навіть діалектик-матеріаліст, ідеологічно прогресивніший, ніж Ейнштейн.
Нарешті, п’ятий погляд: «Хайям – цілком добропорядний мусульманин традиційного штибу, який так моторошно лаявся з Аллахом і висловлював гріховні думки лише тому, що безмежно вірив у Його милосердя. Цієї точки зору дотримувався Фуругі, один із найвизначніших іранських дослідників» (І.А.Голубєв).
Чому ж, хочеться поставити питання, у сучасному Ірані, з його суворою цензурою, образ Хайяма не тільки не загнаний у тінь забуття, але – я сам тому свідок – займає гідне місце? Причому не лише в академічній культурі, а й у масовій: достатньо зазирнути у книгарні чи послухати поетичні читання, зайти до сувенірних лав.
Очевидно, неможливо не визнати – Хайям це одночасно і загадка та коштовність. Його цікаво читати – ніби нас із ним не поділяють сторіччя! З ним цікаво думати, з ним цікаво сперечатися.
Ось, наприклад, як пише про нього іранський офіціоз, інформагенство ІРНА: «Стиль Хайяма — гранично ємний, лаконічний, парадоксальний, образотворчі засоби прості, вірш карбований, ритм гнучкий. Основні ідеї – пристрасне бичування ханжества та лицемірства, заклик до свободи особистості. Дослідники його творчості трактують сорочки суперечливо: їх можна розуміти як буквально (вино – земний напій), так і філософськи (вино – божественна благодать).
ФІЛОСОФСЬКІ ДУМКИ ХАЙЯМУ
Вишуканість стилю мови та багатство філософських думок Хайяма, солодкоголосого солов’я перської поезії, видатного математика та астронома, що оспівав алмази любові і створив перлини мудрості, ставить його нарівні з найбільшими особистостями всіх часів та народів».
Очевидно, остання думка близька до істини. Творчість Хайяма не можна розуміти буквально. Він говорить метафорами та алегоріями, що дуже часто зустрічається у східній поезії. Оспівуючи «вино», він має на увазі сп’яніння любов’ю до Бога, звеличуючи красу дівчину – Хаям висловлює тугу щодо зустрічі з Аллахом тощо.
До речі, і в самому Корані йдеться про вино, яке дарує Всевишній насолоду віруючим. Але це вино… — благодатний райський напій, про сутність якого знає лише Творець.
Для нас же в Україні вірші Хайяма затьмарили іншу сторону його видатної особистості – суто наукову. Хайям також був видатним філософом, математиком та астрономом.
Група вчених під його керівництвом склала астрономічні «Таблиці Малік-шаха» та на їх основі новий календар – «Малікшахове літочислення». Довжина року за календарем Хайяма становить 365,24219858156 днів, що набагато точніше сучасного літочислення, за яким тривалість року дорівнює 365,242190 дням. Саме за цим календарем сьогодні живуть Іран та Афганістан, неофіційно використовується він і в Таджикистані.
Хайям також був першовідкривачем того математичного бінома, який нині відомий під назвою Ньютона – «біном Ньютона».
Значення Хайяма – вченого незаперечне. Його захоплююча поезія – блискуча та спірна. Згадувати його щороку травневі дні – нагадаю, це заклик ЮНЕСКО! – означає думати і заглиблюватися, прожити за читанням кілька хвилин (чи годин?) у спілкуванні з мудрецем.
У спілкуванні з мудрецем шукай собі оплот,
Невіглас побачив – за сотню верст в обхід.
Коли піднесе мудрець, і кубок отрути випий,
А пригощає дурень, плескай і мед.